Як українці розвивають бджільництво у США

Українці, які мешкають у США, роблять внесок у розвиток американської медової індустрії, серед так званих новоприбулих бджільництво набирає все більшої популярності. Український гідрогеолог Ігор Пилипенко – один них.

Про це розповідає Голос Америки, передає Укрінформ.

Разом з дружиною Оленою та родиною Ігор вже понад двадцять років мешкає у штаті Пенсильванія. Приїхавши у кінці 1990-х до Сполучених штатів, науковець та викладач без проблем знайшов роботу за спеціальністю. Проте, зізнається, що його все життя з самого дитинства тягнуло до бджіл.

Фото: Пасічник Ігор Пилипенко має 60 вуликів
Фото: Пасічник Ігор Пилипенко має 60 вуликів

Любов до бджільництва прищепив йому дідусь. «Потім, коли я жив у Харкові, бджоли були у мене на балконі. Я приходив з роботи додому та міг годинами дивитися, як вони літають та приносять мед», – згадує пасічник.

Розповідає, перед тим як наважитися завести свій перший вулик, довго вивчав теорію. Познайомився з роботами провідних українських бджолярів, зрозумів, які саме технології підходять до бджільництва в США. Так, жартує, і чекав би до пенсії, аби, нарешті, розпочати займатися бджолами, але тут у ситуацію втрутилася дружина. Вона знайшла об’яву в інтернеті, що один з фермерів неподалеку шукав пасічника. «Тут фермери запрошують пасічників з вуликами до себе для кращого запилення культур. Ми поїхали до нього. Це було дійсно інтерв’ю. Було видно, що я у нього не перший пасічник. Він дивився, чи потягну я, чи надовго це у мене, бо я ж тільки почав», – згадує Ігор.

Каже починав з семи бджолиних сімей. У кінці сезону отримав не лише мед, а й значне поповнення у родині. Вуликів стало 20-ть. Каже, що ніколи не зможе забути першу зиму своїх підопічних, переживав, чи всі виживуть.

Читайте також: Поблизу НьюЙорка розпочався Фестиваль української музики

Наступної весни разом з дружиною пригляділи гарну місцину біля виноградника та невеличкого винзаводу поблизу акацій та лип. «Ми теж їм запропонували розмістити частину наших вуликів. Вони погодилися, це було вже наше друге місце. Тут дуже гарний мед, бджоли гарно розвиваються», – додає він.

Джекі Шліцер – керівник винного заводу біля якого Ігор і Олена тримає частину вуликів. Каже, навіть не уявляла, наскільки бджоли корисні для виноградників. Раніше оси їли виноград, але відтоді, як на території з’явилися бджоли, оси зникли.

Жартує, що до знайомства з Ігорем та Оленою вона знала лише про мед з супермаркету. І він їй ніколи не смакував. «Тепер я вже розумію чому, бо то несправжній мед, а зараз цей справжній мед, як благословення для нас», – розповідає вона. Багато клієнтів винзаводу приїжджають у тому числі й за медом Ігоря та Олени, який можна купити у магазинчику.

Джекі каже, що частина з них лікують цим медом алергію. «Я теж страждаю на сезонну алергію і використовую цей чистий мед як ліки. Адже лікарі радять вживати мед, який зібраний у тому місці, де ви живете. Тому у нас дуже багато місцевих клієнтів, які також лікуються цим медом», – пояснює вона.

Фото: Дружина пасічника Олена розмальовує вулики петрікивським розписом
Фото: Дружина пасічника Олена розмальовує вулики петрікивським розписом

Ігор каже, що американське та українське бджільництво дуже відрізняється. В США бджіл у промислових масштабах – декілька тисяч вуликів – в основному використовують для запилення, і на цьому заробляють гроші. Тобто мед – вторинний продукт. На цих пасіках використовуються антибіотики, тому і мед не дуже гарної якості.

Читайте також: Як виглядає та чим живе українська діаспора у Х’юстоні

А в Україні навпаки. Пасічники заробляють на продуктах бджільництва. Окрім того, сезон збору меду в США дуже короткий. Він закінчується на початку липня. «Водночас в Україні мед качають практичне ціле літо. Окрім квітів, липи та акації в Україні ще багато соняшнику. Тут цього немає. У нас сіють кукурудзу та сою, а це – не медоноси», – пояснює пасічник.

Каже, що зі своїх 60 вуликів за сезон качає більше тони меду. Ігор та Олена мають своїх постійних клієнтів. Проте, зізнається пасічник, гроші для нього вторинні, адже головна ціль – поїсти справжнього меду. «Найти такий мед, який був у дитинстві, тут дуже важко. Один з моїх найкращих спогадів дитинства – це як дідусь качав перший мед, збирав онуків. І ми оцей мед їли з молоком. В цьому році, коли я качав свій перший мед, я зібрав усіх своїх онуків, у мене їх троє, і вони теж їли мед. Ось для чого це нам», – розповідає пасічник.

Фото: Ігор пригощає онуків першим медом
Фото: Ігор пригощає онуків першим медом

Практично увесь вільний від роботи час Олена та Ігор проводять на пасіках. Ігор зі своїми бджолами на ти. Добре знає та розуміє їхню поведінку та звички. Розкриваючи секрети, пояснює, чому пасічники ніколи не йдуть до бджіл у темному. «Одягаємося у все світле тому, що вони дуже погано реагують на чорний одяг. Адже їхній головний ворог – ведмідь. Тому темний колір – це для них потенційна небезпека», – пояснює він.

Читайте також: Як канадка зберігає українську традицію писанкарства

Говорячи про майбутнє, Ігор не виключає, що спробує займатися бджільництвом для запилення, адже саме це в США приносить бджолярам гроші. І одразу зізнається, що вагається, чи варто це робити. «Адже тоді це вже буде не про бджіл, або якість та смак меду, а просто про бізнес», – зізнається він.

Зауважується, що щороку американські пасічники збирають у середньому майже 70 млн кг меду. У 2020-му виробництво впало на 6%, що вплинуло на ціни на цей солодкий продукт. Вартість збільшилася на 2% і склала $5 за кілограм меду.

Фото: Голос Америки


Джерело: Як українці розвивають бджільництво у США

Вас може зацікавити