Огляд російської дези, або У кривому дзеркалі брехні та обману

Сьогодні виповнюється місяць з дня повномасштабного вторгнення росії в Україну. Для російської аудиторії відповідно розпочинається другий місяць новітнього «бліцкригу» — «спеціальної військової операції», «націленої лише на військові об’єкти». Схоже, для кремлівського агітпропу реальності більше не існує…

Через безсумнівну відсутність очікуваного прогресу в Україні росія вдається до відверто злочинних методів ведення війни. До криміналу, якщо відкинути всі евфемізми. Водночас, як і слід було очікувати, кремлівська дезінформаційна машина невпинно повторює брехню, що російське вторгнення «розвивається успішно», як і «було заплановано».

Хоча в цьому немає нічого нового, контрольовані російські державні видання та дипломатичні акаунти в соціальних мережах зображують Україну як нацистську державу, щоб виправдати звірства, які чинять їхні солдати на нашій землі. Крім цього, одержимість кремля нацистами має і внутрішні цілі. Він намагається відвернути увагу російського населення від слабкостей путінського режиму та об’єднати російське суспільство проти уявного зовнішнього ворога.

Також важко не помітити зв’язок між «неонацистським» наративом та спробами росії звалити провину за гуманітарні страждання українських громадян на саму України. Зокрема, контрольовані кремлем ЗМІ звинуватили «неонацистів» у жахливій атаці на театр у Маріуполі, де переховувалися сотні мирних жителів, яку насправді здійснили російські військові. Окрім цього, (вочевидь, маріупольського театру було недостатньо) російські дезінформаційні видання звинувачують «неонацистів» у щоденних вбивствах від 80 до 235 мирних жителів, які намагаються залишити Маріуполь.

Протягом минулих вихідних російські державні ЗМІ та довірені особи поширили повідомлення про те, що росія масово допомагає евакуйованим людям і що українські біженці воліли б поїхати до росії. Як часто буває з російською дезінформацією, в ній є частина правди. За даними агентства ООН у справах біженців, близько 250 000 людей справді переїхали з України до Росії. Багато з цих людей дійсно не мали вибору, однак російські чиновники, схоже, нехтують реальністю. Окрім того, агітпроп повністю ігнорує той факт, що Польща, Румунія, Молдова, Угорщина та Словаччина прийняли в 14 разів більше біженців, ніж Росія та Білорусь разом узяті.

По той бік накинутої кремлем завіси

На які завдання сконцентровані кремлівські пропагандисти всередині країни? У відчайдушній спробі контролювати внутрішню інформаційну сферу та змусити людей згуртуватися навколо триколору кремль намагається утримувати два головні напрямки: нищить свободу слова та посилює розбризкування брехні.

Як зазначають експерти EUvsDisinfo, з огляду на закритість російського інформаційного середовища важко оцінити ззовні ефективність заходів кремля. Певною мірою його старання, здається, окупаються. Хоча цифри слід сприймати із значною дозою скепсису, результати різних опитувань, схоже, свідчать про те, що вторгнення в Україну дійсно широко підтримується серед населення росії.

Як імовірне втілення цієї підтримки минулого тижня на стадіоні «Лужники» у москві відбувся мітинг, на якому виступив «сам» путін, який рідко востаннє з’являвся на публіці. Щоправда, повномасштабної демонстрації радісного натовпу, як це було колись, не вийшло. Російська служба ВВС, зокрема, повідомила, що деяких учасників привезли на подію з підкупом або через погрози. Зі стадіону велась пряма трансляцію, однак її довелося припиняти, оскільки промова путіна була несподівано перервана. Це сталося через те, що натовп невдоволено почав свистіти, коли «вождь» заговорив про готовність російських солдатів жертвувати собою.

Попри провладну заангажованість населення РФ важко не помітити ознаки, які останнім часом дедалі частішають та свідчать про інше. Наприклад, кілька високопоставлених співробітників російських ЗМІ — Жанна Агалакова та Іван Ургант з Першого каналу, Лілія Гільдєєва з НТВ, Марія Баронова з RT — залишили роботу, не бажаючи більше брати участі у кремлівській дезінформаційній кампанії. Вихід ведучих журналістів був настільки болючим, що один із найдосвідченіших пропагандистів росії Сергій Брільов, заступник голови держмовника «Россия», був змушений публічно оголосити, що він не залишить роботу, попри те, що деякий час був відсутній на публіці. Загалом, за даними EUvsDisinfo, з лютого 2022 року росію покинули понад 150 журналістів.

Попри намагання російського держкомнагляду РФ здійснювати тотальний контроль власного інформаційного поля, триває перманентна гра в кота й мишки між кремлівськими цензорами та громадянами росії. І навіть попри те, що цього разу оператори «машини контролю думки» справді сильно натиснули на педалі, люди зі здоровим глуздом продовжують придумувати різні творчі способи, аби вийти з бульбашки цензури. Зокрема, пишуть правду в оглядах ресторанів на Google Maps, створюють «Особливу операцію кохання» в додатку для знайомств Tinder, надсилають повідомлення випадково вибраним людям у різних куточках росії.

P.S. Канадська дослідниця Маргарет МакМіллан переконана, що Україна на противагу 2014-го у 2022 році виграла в інформаційній війні з РФ. «Українці вміло використали полонених військових, які говорили зі своїми матерями. Або за допомогою Facebook показали російським родинам, що їхні сини живі й здорові. Водночас російський наратив стає дедалі божевільнішим», — зазначила МакМіллан.

Вас може зацікавити